звірик
зві́рик
іменник чоловічого роду, істота
звіря
діал.
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- звірик — -а, ч., діал. Звіря. Великий тлумачний словник сучасної мови
- звірик — ЗВІ́РИК, а, ч., діал. Звіря. Це був молодий ще ведмедик.. Здалека видавався більшим, дорослішим. На землі ж виявився невеличким худим звіриком (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 217); Застрекотало в дерева вершині, Якийсь там звірик мав гніздо (Фр., XIII, 1954, 384). Словник української мови в 11 томах
- звірик — Звірик, -ка м. ум. отъ ii звір. Словник української мови Грінченка