звірик
ЗВІ́РИК, а, ч., діал. Звіря.
Це був молодий ще ведмедик.. Здалека видавався більшим, дорослішим. На землі ж виявився невеличким худим звіриком (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 217);
Застрекотало в дерева вершині, Якийсь там звірик мав гніздо (Фр., XIII, 1954, 384).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me