1. Словник української мови в 11 томах

звірик

ЗВІ́РИК, а, ч., діал. Звіря.

Це був молодий ще ведмедик.. Здалека видавався більшим, дорослішим. На землі ж виявився невеличким худим звіриком (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 217);

Застрекотало в дерева вершині, Якийсь там звірик мав гніздо (Фр., XIII, 1954, 384).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звірик — зві́рик іменник чоловічого роду, істота звіря діал. Орфографічний словник української мови
  2. звірик — -а, ч., діал. Звіря. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. звірик — Звірик, -ка м. ум. отъ ii звір. Словник української мови Грінченка