1. Словник української мови в 11 томах

звіренятко

ЗВІРЕНЯ́ТКО, а, с. Зменш.-пестл. до звіреня́ 1.

*У порівн. Пилипко заляканим звіренятком дивився з полу й теж увесь тремтів (Головко, І, 1957, 98).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звіренятко — звіреня́тко іменник середнього роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. звіренятко — -а, с. Зменш.-пестл. до звіреня 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. звіренятко — Звіреня́тко, -ка, -кові; -ня́тка Правописний словник Голоскевича (1929 р.)