1. Словник української мови в 11 томах

звіреня

ЗВІРЕНЯ́, я́ти, с.

1. Маля звіра ( див. звір¹ 1).

2. Зменш. до звір¹ 1.

Просто з-під землі, нагорнувши мокру купку, вилазить невеличке звіреня (Коп., Як вони.., 1961, 30);

— Я думаю віддати її [дівчинку] до притулку. Не залишати ж у себе це звіреня! (Донч., III, 1956, 19).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звіреня — звіреня́ іменник середнього роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. звіреня — -яти, с. 1》 Маля звіра (див. звір I 1)). 2》 Зменш. до звір I 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. звіреня — Звіреня́, -ня́ти, -ня́ті, -ня́м; -ня́та Правописний словник Голоскевича (1929 р.)