1. Орфографічний словник української мови

звіреня

звіреня́

іменник середнього роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звіреня — -яти, с. 1》 Маля звіра (див. звір I 1)). 2》 Зменш. до звір I 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. звіреня — Звіреня́, -ня́ти, -ня́ті, -ня́м; -ня́та Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. звіреня — ЗВІРЕНЯ́, я́ти, с. 1. Маля звіра ( див. звір¹ 1). 2. Зменш. до звір¹ 1. Просто з-під землі, нагорнувши мокру купку, вилазить невеличке звіреня (Коп., Як вони.., 1961, 30); — Я думаю віддати її [дівчинку] до притулку. Не залишати ж у себе це звіреня! (Донч., III, 1956, 19). Словник української мови в 11 томах