звірення
зві́рення 1
іменник середнього роду
від: звірити 1
зві́рення 2
іменник середнього роду
від: звірити 2
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- звірення — I -я, с. Дія за знач. звірити I. II -я, с. Дія за знач. звірити II. Великий тлумачний словник сучасної мови
- звірення — ЗВІ́РЕННЯ¹, я, с. Дія за знач. зві́рити¹. Про страхіття турецько-татарського рабства розповідають невільники і в своїх думах — «невільничих плачах». Словник української мови в 11 томах