1. Словник української мови в 11 томах

звірення

ЗВІ́РЕННЯ¹, я, с. Дія за знач. зві́рити¹.

Про страхіття турецько-татарського рабства розповідають невільники і в своїх думах — «невільничих плачах». Їх переживання, безпосередні звірення почуттів у неволі переплавилися в перлині високохудожньої поезії (Наука.., 3, 1965, 13);

Марними були всі його словесні зусилля, й, щоб не зганити відчуття космосу мізерністю словесних звірень, він благально мовчав (Довж., І, 1958, 498).

ЗВІ́РЕННЯ², я, с. Дія за знач. зві́рити².

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звірення — зві́рення 1 іменник середнього роду від: звірити 1 зві́рення 2 іменник середнього роду від: звірити 2 Орфографічний словник української мови
  2. звірення — I -я, с. Дія за знач. звірити I. II -я, с. Дія за знач. звірити II. Великий тлумачний словник сучасної мови