1. Словник української мови в 11 томах

звірений

ЗВІ́РЕНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зві́рити¹.

ЗВІ́РЕНИЙ², а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зві́рити².

Усі тексти звірені з автографами чи авторитетними друкованими редакціями (Літ. газ., 6.III 1939, 2);

А засіяли їх [пари] ще затепла з ранньої осені добірним насінням, не раз перечищеним, селекційно звіреним на районнім контрольнім пункті (Крот., Сини.., 1948, 48);

// У знач. прикм.

Ми послідовно, за виробленим і звіреним планом йдемо до своєї заповітної мети — до комунізму (Чаб., Шляхами.., 1961, 126);

// зві́рено, безос. присудк. сл.

Прошу вибачити, що аж тепер посилаю Вам оригінал оповідання Вашого «Серед степів». Копію знято так, як Ви бажали, і звірено з рукописом Вашим (Коцюб., III, 1956, 213).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звірений — зві́рений 1 дієприкметник довірений зві́рений 2 дієприкметник зіставлений Орфографічний словник української мови
  2. звірений — I -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до звірити I. II -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до звірити II. || у знач. прикм. || звірено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. звірений — Зіставлений, узгіднений Словник чужослів Павло Штепа