1. Словник української мови Грінченка

звірячий

Звіря́чий, -а, -е

Звѣрскій, звѣриный.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звірячий — звіря́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. звірячий — Хижацький; П. лютий, жорстокий, нелюдяний, нелюдський, канібальський. Словник синонімів Караванського
  3. звірячий — -а, -е. 1》 Прикм. до звір I 1). || Такий, як у звіра (див. звір I 1)). 2》 перен. Лютий, жорстокий, нелюдський. 3》 перен. Дуже сильний, надмірний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. звірячий — ЖОРСТО́КИЙ (перев. про людину та її вчинки — позбавлений жалості, співчуття тощо), БЕЗЖА́ЛІСНИЙ, БЕЗЖА́ЛЬНИЙ, БЕЗСЕРДЕ́ЧНИЙ, НЕМИЛОСЕ́РДНИЙ, НЕМИ́ЛОСТИ́ВИЙ, ЛЮ́ТИЙ, БЕЗМИЛОСЕ́РДНИЙ рідше, ЖОРСТКИ́Й рідше; НЕЩА́ДНИЙ, НЕЛЮ́ДСЬКИЙ, ДИКУ́НСЬКИЙ... Словник синонімів української мови
  5. звірячий — Звіря́чий, -ча, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. звірячий — ЗВІРЯ́ЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до звір¹ 1. В звірячім царстві була вже віддавна така конституція: ..кождий їв тілько того, кого міг зловити, задушити і обдерти (Фр. Словник української мови в 11 томах