1. Словник української мови в 11 томах

звірячий

ЗВІРЯ́ЧИЙ, а, е.

1. Прикм. до звір¹ 1.

В звірячім царстві була вже віддавна така конституція: ..кождий їв тілько того, кого міг зловити, задушити і обдерти (Фр., III, 1950, 228);

Мов загіпнотизований, втупив він зір у велику звірячу морду з рудою шерстю, з маленькими чорними очицями (Донч., II, 1956, 41);

Вісім яранг — невеликих землянок, укритих звірячими шкурами,— стояли на горбистому березі (Трубл., І, 1955, 178);

// Такий, як у звіра ( див. звір¹ 1).

Ти [людина] кидаєш у моє серце, як до власного сховку, свої страждання і свої болі, розбиті надії і свою розпач. Свою жорстокість і звірячі інстинкти (Коцюб., II, 1955, 223);

— Так і лягай, падло, в труну! — з звірячою спритністю Погиба вирвав з кишені браунінг (Стельмах, II, 1962, 66).

2. перен. Лютий, жорстокий, нелюдський.

Писар кинув такий звірячий погляд на жінку, що та швиденько зачинила двері і прикусила язика (Н.-Лев., IV, 1956, 149);

В той же день.., відправивши їх під посиленим конвоєм у Генічеськ, вчинили [німці] там над ними звірячу розправу: вивезли на старій баржі в море й живими пустили на дно (Гончар, II, 1959, 32);

Класова ненависть визискувачів і звірячий шовінізм імперіалістів сполучилися в одне (Еллан, II, 1958, 103).

3. перен. Дуже сильний, надмірний.

Доїдеш до гребня [гребеня] гори, спустишся прожогом униз.. Дух захоплює, якась звіряча радість проймає тебе (Мирний, І, 1949, 289);

Обідають під копою: хліб, сало, огірки. В киян на обличчі вираз звірячого апетиту (Вас., III, 1960, 324);

— Для того, щоб відбудувати таке [зруйноване] місто, мудрості не досить. Тут потрібна звіряча енергія золотошукачів, контрабандистів (Загреб., Європа. Захід, 1961, 108).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звірячий — звіря́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. звірячий — Хижацький; П. лютий, жорстокий, нелюдяний, нелюдський, канібальський. Словник синонімів Караванського
  3. звірячий — -а, -е. 1》 Прикм. до звір I 1). || Такий, як у звіра (див. звір I 1)). 2》 перен. Лютий, жорстокий, нелюдський. 3》 перен. Дуже сильний, надмірний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. звірячий — ЖОРСТО́КИЙ (перев. про людину та її вчинки — позбавлений жалості, співчуття тощо), БЕЗЖА́ЛІСНИЙ, БЕЗЖА́ЛЬНИЙ, БЕЗСЕРДЕ́ЧНИЙ, НЕМИЛОСЕ́РДНИЙ, НЕМИ́ЛОСТИ́ВИЙ, ЛЮ́ТИЙ, БЕЗМИЛОСЕ́РДНИЙ рідше, ЖОРСТКИ́Й рідше; НЕЩА́ДНИЙ, НЕЛЮ́ДСЬКИЙ, ДИКУ́НСЬКИЙ... Словник синонімів української мови
  5. звірячий — Звіря́чий, -ча, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. звірячий — Звіря́чий, -а, -е Звѣрскій, звѣриный. Словник української мови Грінченка