1. Словник української мови в 11 томах

звірячо

ЗВІРЯ́ЧО, присл. Те саме, що звіря́че.

Мов львиця [левиця], скочила [Анна] й кинулася, майже звірячо ревнувши, на Саву (Коб., II, 1956, 197).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звірячо — звіря́чо прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. звірячо — присл. Те саме, що звіряче. Великий тлумачний словник сучасної мови