1. Словник української мови Грінченка

зганяти

Зганя́ти, -ня́ю, -єш

сов. в. зігнати, зжену, -неш, гл.

1) Сгонять, согнать съ чего, прогонять, прогнать откуда. Послухай ти, чуро: чи то гуси кричать, чи лебеді ячать?.. Коли гуси кричать, або лебеді ячать, то зжени. Макс. (1849), 26. Свою матір рідненьку, удову стареньку, зневажали ти з домівки зганяли. Мет. 346.

2) Сгонять, согнать въ одно мѣсто. Бігає за скотом, зганя докупи всіх. Рудч. Ск. II. 188.

3) — з світу. Губить, погубить, лишить жизни, убить. Чи ж я кого з світу зігнав, чи я в кого одняв? Чуб. V. 233.

4) — тирсу. У гребенщиковъ: соскабливать, соскоблить ножемъ и сгладить шероховатую поверхность гребня. Вас. 163.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зганяти — зганя́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. зганяти — (звідки) проганяти, виганяти; (порохи) здувати, змітати, змахувати; (куди) скупчувати, зосереджувати, збирати докупи. Словник синонімів Караванського
  3. зганяти — -яю, -яєш, згонити, -ню, -ниш, недок., зігнати і розм. зогнати, зжену, зженеш, док., перех. 1》 Примушувати полишити певне місце; проганяти. || Примушувати переселятися звідки-небудь. || Виганяти кого-небудь із двору, дому і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. зганяти — зво́дити (зганя́ти) / звести́ (зігна́ти) зі сві́ту кого. Доводити кого-небудь до загибелі, до смерті. (Ярина:) Мамо! Тату! За віщо ж ви мене зганяєте зі світу? (І. Карпенко-Карий); — Хіба ж таке забудем? — голос Демида затремтів. Фразеологічний словник української мови
  5. зганяти — ЗБИРА́ТИ (когось, щось в одному місці), СКУ́ПЧУВАТИ, КУ́ПЧИТИ розм., СКУ́ПЛЮВАТИ розм., ЗГРОМА́ДЖУВАТИ розм.; ЗОСЕРЕ́ДЖУВАТИ, КОНЦЕНТРУВА́ТИ, СТЯГА́ТИ, СТЯ́ГУВАТИ рідше, ПІДТЯГА́ТИ, ПІДТЯ́ГУВАТИ (у великій кількості); ЗГАНЯ́ТИ, ЗГО́НИТИ, НАГАНЯ́ТИ... Словник синонімів української мови
  6. зганяти — Зганя́ти, -ня́ю, -ня́єш, -ня́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. зганяти — ЗГАНЯ́ТИ, я́ю, я́єш ЗГО́НИТИ, ню, ниш, недок., ЗІГНА́ТИ і розм. ЗОГНА́ТИ, зжену́, зжене́ш, док., перех. 1. Примушувати покидати певне місце; проганяти. Словник української мови в 11 томах