1. Словник української мови Грінченка

здувати

Здува́ти, -ва́ю, -єш

сов. в. здути, здую, -єш, гл.

1) Сдувать, сдуть. Ой насіяв козак гречки на дубові на вершечку; узялася шура-бура, козакові гречку здула. Чуб. V. 1170.

2) Вздымать, вздуть.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. здувати — здува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. здувати — -аю, -аєш, недок., здути, здую, здуєш і здунути, -ну, -неш, док., перех. 1》 Струменем повітря, подувом вітру скидати, зносити що-небудь звідкись, із якоїсь поверхні. 2》 Збільшувати в об'ємі; роздувати. 3》 перен., розм. Надмірно підвищувати (ціни). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. здувати — див. дути Словник чужослів Павло Штепа
  4. здувати — ЗДУВА́ТИ (струменем повітря скидати, зносити що-небудь з якоїсь поверхні), ЗДМУ́ХУВАТИ, ЗДИМА́ТИ діал., ПРОДУВА́ТИ рідко; ОБДУВА́ТИ (з усіх боків). — Док.: зду́ти, зду́нути, здмухну́ти, проду́ти, обду́ти. Словник синонімів української мови
  5. здувати — ЗДУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗДУ́ТИ, зду́ю, зду́єш і ЗДУ́НУТИ, ну, неш, док., перех. 1. Струменем повітря, подувом вітру скидати, зносити що-небудь звідкись, з якоїсь поверхні. Вітер здував з вишень білий цвіт (Стеф. Словник української мови в 11 томах