1. Словник синонімів української мови

здувати

ЗДУВА́ТИ (струменем повітря скидати, зносити що-небудь з якоїсь поверхні), ЗДМУ́ХУВАТИ, ЗДИМА́ТИ діал., ПРОДУВА́ТИ рідко; ОБДУВА́ТИ (з усіх боків). — Док.: зду́ти, зду́нути, здмухну́ти, проду́ти, обду́ти. Теплий вітерець здував з козельців шовковий пух (О. Донченко); Угорі ходив вітер і здмухував сніг (Григорій Тютюнник); Похитує головою чумак, прямує до кобзи, здмухує з неї порох і вже кладе її біля грудей, немов сповиту дитину (М. Стельмах); Шестірний почав бережно роздягатися, обтрушувати пил, здимати пух з одежі (Панас Мирний); Баба продувала порох з печі (В. Стефаник); Воли безшумно, як тіні, бродили по горі, обдуваючи росу трав (Григорій Тютюнник).

НАДУВА́ТИ (НАДИМА́ТИ) (наповнюючи повітрям або газом, збільшувати в об'ємі), ЗДУВА́ТИ, РОЗДУВА́ТИ підсил. — Док.: наду́ти, зду́ти, розду́ти. Комарі, задуха, твань. Не скобоче дика качка, не надуває свого вола водяний бугай (М. Чабанівський); Погордливо розправляє (куховар) вуса і надимає груди (Ю. Яновський); Він іде собі, надувшись, і ні на кого і не дивиться, тільки щоки роздува, щоб усі знали, що він тут.. є старший (Г. Квітка-Основ'яненко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. здувати — здува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. здувати — -аю, -аєш, недок., здути, здую, здуєш і здунути, -ну, -неш, док., перех. 1》 Струменем повітря, подувом вітру скидати, зносити що-небудь звідкись, із якоїсь поверхні. 2》 Збільшувати в об'ємі; роздувати. 3》 перен., розм. Надмірно підвищувати (ціни). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. здувати — див. дути Словник чужослів Павло Штепа
  4. здувати — ЗДУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗДУ́ТИ, зду́ю, зду́єш і ЗДУ́НУТИ, ну, неш, док., перех. 1. Струменем повітря, подувом вітру скидати, зносити що-небудь звідкись, з якоїсь поверхні. Вітер здував з вишень білий цвіт (Стеф. Словник української мови в 11 томах
  5. здувати — Здува́ти, -ва́ю, -єш сов. в. здути, здую, -єш, гл. 1) Сдувать, сдуть. Ой насіяв козак гречки на дубові на вершечку; узялася шура-бура, козакові гречку здула. Чуб. V. 1170. 2) Вздымать, вздуть. Словник української мови Грінченка