зима
Зима и пр.
= зіма и пр.
---------------
Зіма и зима, -ми
ж.
1) Зима. Зімо, зімонько, зімо лютая, ой прошу тебе, не морозь ти мене. Чуб. V. 874. — впала. Аж гульк — зіма впала. Шевч. 81.
2) Лихорадка. зима б'є (кого́). Пароксизмъ лихорадки (у кого). Вх. Уг. 241. ум. зімонька.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зима — зима́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- зима — див. холод Словник синонімів Вусика
- зима — [зиема] -ми, зн. зиму, ор. -мойу, кл. зимо, мн. зимие, зим дв'і зиеми Орфоепічний словник української мови
- зима — -и, ж. 1》 Найхолодніша пора року між осінню і весною. 2》 розм., рідко. Навчальний рік. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зима — Біла зима, а чорне сіно їсть. У зимі їсть худоба і лихе сіно. Добре сіно повинно бути зелене. В зимі сонце, як мачуха, світить та не гріє. Мачуха перед людьми удає доброї, та на ділі не є такою. І в зимі сонце, хоч світить та не може огріти землі. Приповідки або українсько-народня філософія
- зима — Пропасниця, лихоманка Словник застарілих та маловживаних слів
- зима — (і) льо́ду (кри́ги) се́ред (посере́д) зими́ не ви́просиш у кого, зневажл. Хто-небудь дуже скупий. — Ніно Митрівно, та в них льоду серед зими не випросиш! (А. Головко); — Подивіться, люди, на нього. Фразеологічний словник української мови
- зима — Зима́, -ми́, -мі́, зи́мо! зи́ми, зим Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- зима — ЗИМА́, и́, ж. 1. Найхолодніша пора року між осінню і весною. Лиха зима сховається, А сонечко прогляне (Гл., Вибр., 1951, 231); Минула осінь. Зима в нас того року стала зразу, рівна, сніжна (Коцюб., І, 1955, 303); *Образно. Словник української мови в 11 томах