зима

Біла зима, а чорне сіно їсть.

У зимі їсть худоба і лихе сіно. Добре сіно повинно бути зелене.

В зимі сонце, як мачуха, світить та не гріє.

Мачуха перед людьми удає доброї, та на ділі не є такою. І в зимі сонце, хоч світить та не може огріти землі.

Зима біла, усе сіно з'їла.

Довга зима коштовна, бо треба худобу кормити.

Зима літо з'їдає, хоч перед ним утікає.

Пори року витискають одна одну.

Зима, мов лихий жид, свого не дарує.

Або приходить заскоро, або довго протягається.

Іде зима, а кожуха нема.

Нарікання бідних людей, що їм зима докучає з браку відповідної одежі.

Кукурудза як смерека, в літі зимно, а в зимі спека.

Глум з брехуна. Так прихвалювали виходця.м Бразилію.

Як би не зима, то літо-довше було б.

Значіння, як і сказано.

Держись, Хома, іде зима.

Готуйся до зими.

Зима без снігу — літо без хліба.

Народна прикмета про безсніжну зиму, яка не дасть достатньої вологості полям.

Зима біла, та не їсть снігу, а все сіно.

Взимку сіном годують худобу.

Зима літо з’їдає, хоч перед ним і тіка.

Пори року приходять на зміну одна одній.

Зима спита, де літом був.

Якщо не працюватимеш влітку, то зимою не матимеш що їсти.

Зимова днина така: сюди тень, туди тень та й минув день.

Зимові дні дуже короткі.

Зимове сонце, як вдовине серце.

Зимове сонце не зігріє.

Зимою бійся вовка, а літом мухи.

Взимку вовки дуже голодні і їх потрібно остерігатися. А мухи розносять хвороби влітку.

Зимою сонце крізь плач сміється.

Взимку сонце мало світить.

Лиха тому зима, в кого кожуха нема, чоботи ледащо і їсти нема що.

Тяжко бідному пережити зиму.

Посеред зими льоду не випросиш у куми.

Про дуже скупу людину.

Сніг, завірюга, бо вже зима коло вуха.

Сніг і завірюха є ознаками початку зими.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зима — зима́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. зима — див. холод Словник синонімів Вусика
  3. зима — [зиема] -ми, зн. зиму, ор. -мойу, кл. зимо, мн. зимие, зим дв'і зиеми Орфоепічний словник української мови
  4. зима — -и, ж. 1》 Найхолодніша пора року між осінню і весною. 2》 розм., рідко. Навчальний рік. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. зима — Пропасниця, лихоманка Словник застарілих та маловживаних слів
  6. зима — (і) льо́ду (кри́ги) се́ред (посере́д) зими́ не ви́просиш у кого, зневажл. Хто-небудь дуже скупий. — Ніно Митрівно, та в них льоду серед зими не випросиш! (А. Головко); — Подивіться, люди, на нього. Фразеологічний словник української мови
  7. зима — Зима́, -ми́, -мі́, зи́мо! зи́ми, зим Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. зима — ЗИМА́, и́, ж. 1. Найхолодніша пора року між осінню і весною. Лиха зима сховається, А сонечко прогляне (Гл., Вибр., 1951, 231); Минула осінь. Зима в нас того року стала зразу, рівна, сніжна (Коцюб., І, 1955, 303); *Образно. Словник української мови в 11 томах
  9. зима — Зима и пр. = зіма и пр. --------------- Зіма и зима, -ми ж. 1) Зима. Зімо, зімонько, зімо лютая, ой прошу тебе, не морозь ти мене. Чуб. V. 874. — впала. Аж гульк — зіма впала. Шевч. 81. 2) Лихорадка. зима б'є (кого́). Пароксизмъ лихорадки (у кого). Вх. Уг. 241. ум. зімонька. Словник української мови Грінченка