1. Приповідки або українсько-народня філософія

зерно

Зерно до зерночка, та й повна мірочка.

.Вислід ощадности. І малі речі зібрані разом творять велику вартість.

Мізерна, мізерна, бо не їла зерна.

Худа скотина, бо не годована зерном.

Поки зерно в колоску — не засиджуйся в холодку.

Мусиш добре працювати під час жнив.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зерно — зе́рно́ іменник середнього роду * Але: два, три, чотири зе́рна́ Орфографічний словник української мови
  2. зерно — (одне) зернина, насінина; ЗБ. ЗБІЖЖЯ; (істини) П. часточка, крихітка, краплинка, (таланту) зародок; зерня, зернятко. Словник синонімів Караванського
  3. зерно — див. хліб; ядро Словник синонімів Вусика
  4. зерно — Зерно — corn, grain — *Korn — 1) Окрема дрібна частинка к.к. 2) Порувата, однорідна за крупністю маса дрібних частинок (зернистий шлам) — на відміну від тонкодисперсної маси мулоподібних шламів. Гірничий енциклопедичний словник
  5. зерно — зерна, с. 1》 Дрібний плід хлібних злаків; зернина. || у знач. збірн. 2》 Насінина плоду певної рослини. || у знач. збірн. 3》 Окрема дрібна часточка якої-небудь речовини: крупинка, краплинка. || перен. Невелика часточка, крихітка чого-небудь. 4》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. зерно — 1. (у коморі) збіжжя, див. зернові культури 2. це окреме зернятко Словник чужослів Павло Штепа
  7. зерно — го́лці (я́блуку, я́блукові) ні́де впа́сти. 1. Дуже багато людей, надзвичайно людно. — В дворі упасти голці ніде — Всі нетутешні, всі чужі (М. Руденко); На Трибратській галявині ніде яблукові впасти. На дерев’яному помості витинає духовик (М. Рудь). Фразеологічний словник української мови
  8. зерно — НАСІ́ННЯ збірн. (зачатки рослини, що складаються з зародка та оболонки, або тільки зародки без оболонки), СІ́М'Я збірн., ЗЕ́РНО́ одн. і збірн.; ЯДРО́ (без оболонки). Словник синонімів української мови
  9. зерно — Зе́рно, -на, -ну; зе́рна, зе́рен Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. зерно — ЗЕ́РНО́, зе́рна́, с. 1. Дрібний плід хлібних злаків; зернина. Прийнявся Півень жито розгрібать І буйні зерна вибирать (Гл., Вибр., 1951, 154); — Скільки у кого є хліба, знесім до зерна і до пилиночки укупу (Кв.-Осн., II, 1956, 126); *У порівн. Словник української мови в 11 томах
  11. зерно — Зерно, -на с. Зерно. Трахвилося, як сліпій курці бобове зерно — і тим ся удавила. Ном. № 1769. ум. зеренце, зернечко. Ном. № 9907. Чуб. І. 245, Мил. 212. Як ми любилися, як в горосі зеренце. Грин. III. 251. Що мені по пшениці — в ній зеренця нема. Чуб. V. Словник української мови Грінченка