зерно

ЗЕ́РНО́, зе́рна́, с.

1. Дрібний плід хлібних злаків; зернина.

Прийнявся Півень жито розгрібать І буйні зерна вибирать (Гл., Вибр., 1951, 154);

— Скільки у кого є хліба, знесім до зерна і до пилиночки укупу (Кв.-Осн., II, 1956, 126);

*У порівн. Мамине слово падало в нього, як зерно в зготовану ниву (Коцюб., II, 1955, 275);

// у знач. збірн.

Жито було справді добре: колоски товсті, довгі, повні сухого зерна (Мирний, І, 1949, 267);

Це ж осінь, як розумна господиня, В засіки зерно запашне склада (Рильський, III, 1961, 306);

*Образно. Гвинтівок залпи розсипали град, І кулемети розсівали зерно (Бичко, Сійся.., 1959, 388).

◊ Де́рти (дра́ти) зе́рно́ див. де́рти;

На ма́кове зе́рно́ див. ма́ковий.

2. Насінина плоду певної рослини.

Вона навіть не вибирала й не їла зерен і викидала з рота зерна з лушпайками (Н.-Лев., II, 1956, 142);

Особливу симпатію викликав шкутильгаючий коник Черниша… Йому давали вилущені горіхові зерна, персики, виноград, і він усе охоче поїдав (Гончар, III, 1959, 93);

// у знач. збірн.

Зерно бобових культур має досить різноманітне використання (Зерн. боб. культ., 1956, 3).

3. Окрема дрібна часточка якої-небудь речовини; крупинка, краплинка.

Зерно піску, приліплене до кореня, блисне часом перед очима (Коцюб., І, 1955, 206);

Крохмаль відкладається у вигляді зерен круглої або еліптичної форми, причому навіть у тій самій клітині крохмальні зерна бувають неоднакові за своїми розмірами (Практ. з анат. рослин, 1955, 29);

*У порівн. Ганна сплеснула руками, а сльози покотились, як перлове зерно (Вовчок, І, 1955, 81);

// перен. Невелика часточка, крихітка чого-небудь.

Ми не лукавили з тобою, Ми просто йшли; у нас нема Зерна неправди за собою (Шевч., II, 1963, 299);

[Руфін:] Друже, ти в мене заронив зерно надії… (Л. Укр., II, 1951, 419);

Марія.. в розмові в дитячу душу роняла зерна недовір’я до батька й намовляла їхати з нею (Чорн., Пісні.., 1958, 34).

4. перен. Суть, основа чого-небудь.

Я навчився робити мізансцену, в якій само собою розкривалося внутрішнє зерно п’єси (Моє життя в мист., 1955, 146).

◊ Раціона́льне зерно́ див. раціона́льний.

5. перен., чого або який. Зародок, початок чого-небудь.

Зерна соціал-демократичних ідей розкидані вже скрізь у Росії.. (Ленін, 4, 1948, 190);

Значить, те, що він пише, не все макулатура? Значить, в його писанні неупереджені, сторонні люди добачили зерно поетичного дару? (Кол., Терен.., 1959, 45);

Золоті зерна, посіяні Жовтнем на нашій землі, в кожному людському серці, зерна нового, комуністичного життя вже буйно проростають скрізь (Рад. Укр., 4.XII 1960, 2).