1. Словник української мови Грінченка

змандрувати

Змандрува́ти, -ру́ю, -єш

гл. Уйти съ мѣста жительства. Гей, Орфію-небораче! Де ти змандрував від нас? Котл. (1844). 40.3.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. змандрувати — змандрува́ти дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. змандрувати — -ую, -уєш, док., рідко. Піти, втекти і т. ін. звідки-небудь (частіше з постійного місця проживання). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. змандрувати — УТЕКТИ́ (ВТЕКТИ́) (непомітно, несподівано, без дозволу зникнути, покинути щось), ЩЕ́ЗНУТИ, ЗМИ́ТИСЯ розм., ЗМАНДРУВА́ТИ розм., ЗСЛИ́ЗНУ́ТИ розм., ЗСЛИ́ЗТИ розм., ЗМОТА́ТИСЯ фам., СПРИСНУ́ТИ рідше; ДЕЗЕРТИРУВАТИ (про військових). — Недок. Словник синонімів української мови
  4. змандрувати — ЗМАНДРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., рідко. Піти, втекти і т. ін. звідки-небудь (частіше з постійного місця проживання). [Карпо:] Підеш з села, почнуть плести, лихословити… Скажуть, певно, тому правда, що про неї та Карпа патякають... Словник української мови в 11 томах