1. Словник української мови в 11 томах

змандрувати

ЗМАНДРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., рідко. Піти, втекти і т. ін. звідки-небудь (частіше з постійного місця проживання).

[Карпо:] Підеш з села, почнуть плести, лихословити… Скажуть, певно, тому правда, що про неї та Карпа патякають, через те вона й з села змандрувала (Кроп., II, 1958, 171);

Вони зайшли на галявину, пориту лисячими норами, які вже подекуди пообвалювалися.. — Не водяться вже лиси. Змандрували,— сумно пояснив Тимко (Тют., Вир, 1964, 228).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. змандрувати — змандрува́ти дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. змандрувати — -ую, -уєш, док., рідко. Піти, втекти і т. ін. звідки-небудь (частіше з постійного місця проживання). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. змандрувати — УТЕКТИ́ (ВТЕКТИ́) (непомітно, несподівано, без дозволу зникнути, покинути щось), ЩЕ́ЗНУТИ, ЗМИ́ТИСЯ розм., ЗМАНДРУВА́ТИ розм., ЗСЛИ́ЗНУ́ТИ розм., ЗСЛИ́ЗТИ розм., ЗМОТА́ТИСЯ фам., СПРИСНУ́ТИ рідше; ДЕЗЕРТИРУВАТИ (про військових). — Недок. Словник синонімів української мови
  4. змандрувати — Змандрува́ти, -ру́ю, -єш гл. Уйти съ мѣста жительства. Гей, Орфію-небораче! Де ти змандрував від нас? Котл. (1844). 40.3. Словник української мови Грінченка