1. Словник української мови Грінченка

зносити

Зноси́ти, -шу́, -сиш

гл. Износить. І в жупанах не ходила, доброї свити не зносила. Мет. 237. Вона тії сережечки про буддень зносила. Чуб. III. 131. Без роскоші, без любови зношу свої чорні брови. Шевч. 475.

---------------

Зносити, -шу, -сиш

сов. в. знести, -су, -сеш, гл.

1) Сносить, снести съ чего либо внизъ или съ какого либо мѣста. «Зносьте худобу!» А добра ж то повнісінький віз, іще й намисто товсте. Стали зносить. Рудч. Ск. II. 58. Тиха вода, тиха, бережечки зносить. Мл. л. сб. 329. А далі і знесло млинок. Хата. 51.

2) Снашивать, снести изъ разныхъ мѣстъ въ одно. 3 нечистою силою збірає і зносить людям гроші. Стор. МПр. 169.

3) Сносить, снести снизу вверхъ. Зніс на горище мішок з половою. Зносють на віз скриню. Грин. III. 546.

4) Поднимать, поднять, возносить, вознести. Високо к небу очі свої зносять. Гол. І. 34. Як знесете вгору сина. Єв. І. VIII. 28.

5) Рубить, срубить, срѣзать, снять. Так живо ниву знесемо. Хата, 103. Тобі голову знесу по самі плечі. Рудч. Ск. І. 45.

6) Переносить, перенести, выносить, вынести, вытерпѣть. Ой як важко сплисти море, то так тяжко знести горе. Мл. л. сб. 260. Гаразду знести не може, а біду терпить. Ном. № 2208.

7) Уничтожать, уничтожить, упразднять, упразднить, отмѣнить. Мало не пів села пожежа знесла. Г. Барв. 456. Їхній приговор знесуть. Павлогр. у. Хвалиться знести всю шляхту й панство. К. ЦН. 256. 8). Только сов. в. О яйцахъ: снести. Та була в їх курочка ряба, та злізла на поличку, та знесла яєчко. Чуб. III. 107.

9) зносити мислі, зносити мислям. Думать. Я до тебе не говорю, тілько мислі зношу. Чуб. V. 327. Мислоньки мене зносять. Грин. III. 246.

10) — голово́ю. Быть въ состояніи по своему уму сдѣлать что-либо, соображать, сообразить, уразумѣть. Чи він би ж громадське діло зніс головою. Кіевск. у. Що ж вам, свату, вражу я? Їй Богу й головою не знесу. Грин. ІІ. 208.

11) охо́та зносе. Охота есть, берегъ. Як зносе його охота ковалювати, най учиться. Камен. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зносити — Касувати, нищити [V] Словник з творів Івана Франка
  2. зносити — зно́сити дієслово недоконаного виду зноси́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. зносити — Наносити, приносити; (згори) носити, нести, (вгору) виносити, підносити, здіймати; (бурею) зривати; (будівлю) розбирати, демонтувати; (закони) скасовувати, ліквідовувати; (біду) П. терпіти, витерплювати; (яйця) відкладати. Словник синонімів Караванського
  4. зносити — I [зносиетие] -ошу, -сиеш; нак. -ос', -ос'теи, недок. II [зноситие] зноушу, -осиеш; нак. -оси, зноус'іт', док. Орфоепічний словник української мови
  5. зносити — I зн`оситизношу, зносиш, недок., знести, -су, -сеш; мин. ч. зніс, знесла, знесло; док., перех. 1》 Приносити з різних місць в одне, збирати докупи. 2》 Несучи, спускати, доставляти зверху вниз. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. зносити — Терпіти, витерплювати, витерпіти, повитерплювати, натерплюватися, натерпітися, понатерплюватися, стерплювати, стерпіти, постерплювати, витримувати, витримати, повитримувати, стримуватися, стриматися, постримуватися Словник чужослів Павло Штепа
  7. зносити — не зноси́ти / не знести́ голови́ кому. Бути жорстоко покараним чи убитим. — Підв’яжи язика, жінко, бо не зносити тобі голови,— кинув Панас, підводячись з лави (З. Тулуб); — Іди,— каже (княгиня),— .. до Івана зараз же, і приведи його.., бо іначе (інакше) й тобі голови не знести (Легенди..). Фразеологічний словник української мови
  8. зносити — ВИ́ТРИМАТИ (знайти в собі сили перебути стан великого фізичного або морального напруження, болю, несприятливих умов і т. ін.), ВИ́ДЕРЖАТИ, ЗНЕСТИ́, ПЕРЕНЕСТИ́, ВИ́ТЕРПІТИ, ПЕРЕТЕРПІ́ТИ, ПЕРЕЖИ́ТИ, ІСТЕРПІ́ТИ, ПЕРЕСТРАЖДА́ТИ, ВИ́НЕСТИ розм. Словник синонімів української мови
  9. зносити — Зно́сити, зно́шу, зно́сиш; знось, зно́сьмо, зно́сьте; див. зне́сти́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. зносити — ЗНО́СИТИ, зно́шу, зно́сиш, недок., ЗНЕСТИ́, су́, се́ш; мин. ч. зніс, знесла́, ло́; док., перех. 1. Приносити з різних місць в одне, збирати докупи. Тугар Вовк і Максим.. також прикладали рук до роботи, зносили каміння і скидали його на купу (Фр. Словник української мови в 11 томах