зносити

ВИ́ТРИМАТИ (знайти в собі сили перебути стан великого фізичного або морального напруження, болю, несприятливих умов і т. ін.), ВИ́ДЕРЖАТИ, ЗНЕСТИ́, ПЕРЕНЕСТИ́, ВИ́ТЕРПІТИ, ПЕРЕТЕРПІ́ТИ, ПЕРЕЖИ́ТИ, ІСТЕРПІ́ТИ, ПЕРЕСТРАЖДА́ТИ, ВИ́НЕСТИ розм., ПЕРЕТРИВА́ТИ розм., ВДЕ́РЖАТИ (УДЕ́РЖАТИ) розм. рідко, ВИ́ДИХАТИ розм. рідко, ВИ́ТРИВАТИ діал.; ДОТРИ́МАТИСЯ, ДОДЕ́РЖАТИСЯ (до певного часу); ПЕРЕВАРИ́ТИ розм., ПЕРЕТРАВИ́ТИ розм. (перев. з запереч. н е — важко, через силу переносити кого-, що-небудь). — Недок.: витри́мувати, виде́ржувати, зно́сити, перено́сити, вите́рплювати, перете́рплювати, пережива́ти, терпі́ти, вино́сити, дотри́муватися, доде́ржуватися, перева́рювати, перетра́влювати. Раїса чує, що ноги її не витримають, ось-ось підігнуться (М. Коцюбинський); Його залізне тіло витримувало й не таку біганину (Ю. Яновський); Її змучене, помарніле лице скинулось на лице людини, що видержала важку хворобу (І. Нечуй-Левицький); Хай на Сибір засилають, — Ми всі тортури знесем! (пісня); Минуло стільки літ у самоті... Не вірила, що можна у житті Таке перенести, Таке перетерпіти... (Л. Забашта); Там батько.. Не витерпів лихої долі, Умер на панщині! (Т. Шевченко); Багато всякого лиха та горя довелося йому (Шевченкові) пережити на своєму віку (Панас Мирний); Вона сього не стерпить, вона ані одної хвилі не знесе, щоб нею так поневіряв той чоловік (І. Франко); За те, що син тебе кохає, Що внук матусенькою зве, — Вона усе перестраждає, Вона усе переживе (М. Гірник); Мою любов я тільки їй (Україні) віддам! За муки всі, що винесла в неволі (В. Сосюра); — Ми спільно перетривали тисячні пригоди і негоди (І. Франко); "Пустіть!.. кричить Рябко: — не будь я песький син, Коли вже вдержу більш!.." (П. Гулак-Артемовський); Цілий тиждень Сергій провалявся в бараку, ледве видихав (Г. Коцюба); Йому ще байдуже, але бідна Настя навряд чи витримає (М. Коцюбинський); Скрутно прийшлася година голодна: З осені хліб купували; ..Всилу додержались, поки робота Знову у полі відкрилась (І. Манжура); Не переварюю я Масла, дуже він масний, гумовий, а от не впіймав за руку — не тягни до буку, як каже закарпатець Михайло (А. Хижняк); — Страх не люблю ябед, просто не перетравлюю їх зовсім (М. Чабанівський).

ПІДНІМА́ТИ (переміщати знизу вгору, на вище місце, на вищий рівень), ПІДІЙМА́ТИ, ПІДНО́СИТИ, ПІДВО́ДИТИ, ЗВО́ДИТИ (ІЗВО́ДИТИ рідко), ЗДІЙМА́ТИ, ЗНІМА́ТИ (ІЗНІМА́ТИ рідко), ЗНО́СИТИ розм.; ПІДТЯГА́ТИ (ПІДТЯ́ГУВАТИ), ВИТЯГА́ТИ (ВИТЯ́ГУВАТИ), ПІДВА́ЖУВАТИ (застосовуючи силу); ЗАВДАВА́ТИ розм. (тягар, ношу на плечі, спину); ВИВА́ЖУВАТИ (ВИВАЖА́ТИ) розм. (за допомогою важеля, підойми). — Док.: підня́ти, підійня́ти, піднести́, підвести́, звести́ (ізвести́), здійня́ти, зня́ти (ізня́ти), знести́, підтягну́ти (підтягти́), ви́тягнути (ви́тягти), підва́жити, завда́ти, ви́важити. Думка її повернулась до листа. Марта підняла його й роздивлялась, не читаючи (В. Підмогильний); Я на гору круту крем'яную Буду камінь важкий підіймать (Леся Українка); Звелася длань Господня і кетяг піднесла, де зорі Великодні — ні ліку, ні числа (В. Стус); З останньої сили Марія підвела хрест, поставила його вертикально (В. Яворівський); Маршалківська сторожа повільно зводила міст (З. Тулуб); Там людина гірше скотини, там брат на брата здіймає ніж (М. Коцюбинський); Скільки-то разів йому снилося, що зніма його щось у воздухи з птицями, що падає він і розбивається (Марко Вовчок); Шаблю на друга зніс побратим (А. Малишко); Опришка підтягають зашморгом на кільканадцять цалів понад землю (Лесь Мартович); Македон пішов з дідом до криниці, витягнув відро води (А. Шиян); Вночі вони підважили камінь, і Дорофтей спустився в пивницю (казка); Поцілуйко стягує з воза мішок з мукою, завдає собі на плечі (М. Стельмах).

ПІДНІМА́ТИ (про очі, голову, руки тощо — переміщаючи із звичайного або нижчого положення, спрямовувати догори), ПІДІЙМА́ТИ, ПІДНО́СИТИ, ПІДВО́ДИТИ, ЗВО́ДИТИ (ІЗВО́ДИТИ рідко), ЗДІЙМА́ТИ, ЗНІМА́ТИ (ІЗНІМА́ТИ рідко), ЗНО́СИТИ розм. — Док.: підня́ти, підійня́ти, піднести́, підвести́, звести́ (ізвести́), здійня́ти, зня́ти (ізня́ти), знести́. Лукерка не піднімала на парубка очей (Григорій Тютюнник); Кінь спинається дрижачою ногою з брудного кювета і важко підіймає свою лебедину шию (О. Гончар); Досить трохи вище піднести голову, щоб побачити вільний простір і вищі цінності (Є. Сверстюк); Хтось сів за моїм столиком, але я не підвів голови (Є. Гуцало); Парубки обсіли кружалом її хату; інші гомонять, а декотрі понурі сидять і голів не зводять (Марко Вовчок); Достав запорожець із-за халяви ножаку і показує Сомкові. Той ізвів до неба очі, охрестивсь (П. Куліш); Він щось говорив до юрби. Здіймав руки до неба, простягав до людей (М. Коцюбинський); Поволі випростував (Дем'ян) зігнутий перед князем стан, знімав догори голову (І. Ле); До сонця морду зносить (пес) (І. Франко).

ВИСНА́ЖУВАТИ (позбавляти сили, робити безсилим, змарнілим), ЗНЕСИ́ЛЮВАТИ, ОСЛА́БЛЮВАТИ, ЗМУ́ЧУВАТИ, ВИСУ́ШУВАТИ, ЗАМУ́ЧУВАТИ, НИ́ЩИТИ, ЗАСУ́ШУВАТИ, СУШИ́ТИ, ОСЛАБЛЯ́ТИ, ВИМО́ТУВАТИ, ПІДТО́ЧУВАТИ, ПІДТИНА́ТИ, ВИСИСА́ТИ, ВИВ'Я́ЛЮВАТИ рідше, ВИСИ́ЛЮВАТИ рідше, ВИСИЛЯ́ТИ рідко, ЗНО́ШУВАТИ рідше, СКРУ́ЧУВАТИ розм., ОБЕЗСИ́ЛЮВАТИ розм. рідко. — Док.: ви́снажити, знеси́лити, осла́бити, зму́чити, ви́сушити, заму́чити, засуши́ти, ви́мотати, підточи́ти, підтя́ти, підітну́ти, ви́ссати, ви́в'ялити, підби́ти, ви́силити, зноси́ти, скрути́ти, зну́дити розм. ви́маніжити розм. рідше обезси́лити. Доводилося видиратися зі скелі на скелю, а це виснажувало і без того стомленого хлопця (О. Донченко); Море втомлює нерви.., знесилює людину... (І. Нечуй-Левицький); Лише те мистецтво варте називатися мистецтвом, яке не паралізує людську душу й не ослаблює людські м'язи (М. Рильський); Подорож змучила його вкрай (З. Тулуб); Важко було повірити, що.. так висушила, виморила, виссала її нещадна хвороба (А. Дімаров); Хвороба його замучила, в нього задавнена виразка шлунка (О. Гончар); Довгі безсонні ночі нищили його тіло (Н. Кобринська); Часом кажуть: думка сушить чоловіка, аж ось же й ні, Мирона не засушила (Грицько Григоренко); Якась жура його гризла та ослабляла тіло (М. Коцюбинський); Широко застосовувати треба засідки. Не давати ворогові в лісі відпочивати, вимотувати його всіма силами (А. Шиян); Задавнена хвороба підточувала його і до того ослаблий організм (Ю. Збанацький); — Маня не раз жалілася, як підтинають її ті лекції (О. Кобилянська); Звістка ця остаточно підбила його, наче обірвався нерв, що тримав його весь час в стані гарячкової діяльності (П. Колесник); А малась воля, малась сила, Та силу позички зносили (Т. Шевченко); (Неллі:) А ти.., Джонні, такий блідий, сумний. (Джон:) Це життя так скручує нас (Мирослав Ірчан); Як заснула, то аж у другій годині дня прокинулась, так то мене знудило і змучило (Леся Українка); Виманіжив коней, аж мокрі (Словник Б. Грінченка). — Пор. стоми́ти.