1. Великий тлумачний словник сучасної мови

зносити

I зн`оситизношу, зносиш, недок., знести, -су, -сеш; мин. ч. зніс, знесла, знесло; док., перех.

1》 Приносити з різних місць в одне, збирати докупи.

2》 Несучи, спускати, доставляти зверху вниз.

3》 Зрушувати, зривати з місця, переміщати, відносити куди-небудь, захопивши силою свого руху (про вітер, воду, вибухову хвилю і т. ін.).

|| безос.

4》 Знищувати, ламаючи, руйнуючи і т. ін.

|| Знімати, відділяти чим-небудь; зрізувати, зрубувати.

|| безос.

|| перен. Скасовувати або силою знищувати що-небудь.

5》 Піднімати, виносити нагору.

|| безос.

6》 розм. Здіймати, підносити вище, вгору.

7》 перен. Терпіти, витримувати що-небудь неприємне, тяжке, болісне і т. ін.

Не зносити кого, чого — почувати огиду, відразу до кого-, чого-небудь; не любити когось, щось.

8》 розм., рідко. Охоплювати, проймати (про думки, почуття).

9》 Відкладати, нести яйця (про птахів).

II знос`итидив. зношувати.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зносити — Касувати, нищити [V] Словник з творів Івана Франка
  2. зносити — зно́сити дієслово недоконаного виду зноси́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. зносити — Наносити, приносити; (згори) носити, нести, (вгору) виносити, підносити, здіймати; (бурею) зривати; (будівлю) розбирати, демонтувати; (закони) скасовувати, ліквідовувати; (біду) П. терпіти, витерплювати; (яйця) відкладати. Словник синонімів Караванського
  4. зносити — I [зносиетие] -ошу, -сиеш; нак. -ос', -ос'теи, недок. II [зноситие] зноушу, -осиеш; нак. -оси, зноус'іт', док. Орфоепічний словник української мови
  5. зносити — Терпіти, витерплювати, витерпіти, повитерплювати, натерплюватися, натерпітися, понатерплюватися, стерплювати, стерпіти, постерплювати, витримувати, витримати, повитримувати, стримуватися, стриматися, постримуватися Словник чужослів Павло Штепа
  6. зносити — не зноси́ти / не знести́ голови́ кому. Бути жорстоко покараним чи убитим. — Підв’яжи язика, жінко, бо не зносити тобі голови,— кинув Панас, підводячись з лави (З. Тулуб); — Іди,— каже (княгиня),— .. до Івана зараз же, і приведи його.., бо іначе (інакше) й тобі голови не знести (Легенди..). Фразеологічний словник української мови
  7. зносити — ВИ́ТРИМАТИ (знайти в собі сили перебути стан великого фізичного або морального напруження, болю, несприятливих умов і т. ін.), ВИ́ДЕРЖАТИ, ЗНЕСТИ́, ПЕРЕНЕСТИ́, ВИ́ТЕРПІТИ, ПЕРЕТЕРПІ́ТИ, ПЕРЕЖИ́ТИ, ІСТЕРПІ́ТИ, ПЕРЕСТРАЖДА́ТИ, ВИ́НЕСТИ розм. Словник синонімів української мови
  8. зносити — Зно́сити, зно́шу, зно́сиш; знось, зно́сьмо, зно́сьте; див. зне́сти́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. зносити — ЗНО́СИТИ, зно́шу, зно́сиш, недок., ЗНЕСТИ́, су́, се́ш; мин. ч. зніс, знесла́, ло́; док., перех. 1. Приносити з різних місць в одне, збирати докупи. Тугар Вовк і Максим.. також прикладали рук до роботи, зносили каміння і скидали його на купу (Фр. Словник української мови в 11 томах
  10. зносити — Зноси́ти, -шу́, -сиш гл. Износить. І в жупанах не ходила, доброї свити не зносила. Мет. 237. Вона тії сережечки про буддень зносила. Чуб. III. 131. Без роскоші, без любови зношу свої чорні брови. Шевч. 475. --------------- Зносити, -шу, -сиш сов. Словник української мови Грінченка