зобгати
Зобга́ти, -га́ю, -єш
гл. = зібгати. Чоловік ніс під плечем зобганий кожух. Екатер. у. (Залюбовск.). Дочитавши, Єремія зобгав у жмені лист. Стор. МПр. 88. Не бгай же гнізда у діброві, а зобгай же гніздечко в степу край дороги. Чуб. V. 1087.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me