зозуля
Зозуля, -лі
ж.
1) Кукушка. Котл. Ен. VI. 40. Зозуля сива, сивесенька. Жує зозуля на високій березі. МВ. ІІ. 78. Знать, добре спить, що не чує, як кує зозуля. Шевч. 31. Ой став козак царь-зілля копати, стала над ним зозуля кувати. Мет. 104. щоб ти зозулі не чув! Пожеланіе смерти. Ном. № 826.
2) — нічна. пт. Козодой, Caprimulgur europaeus. Вх. Пч. II. 9.
3) Названіе вола очень темно-сѣрой масти. КС. 1898. VII. 42. ум. зозулька, зозуленька, зозулечка. Сива зозуленько, не куй жалібненько! Мет. 251. Употребляется какъ ласкательное слово для женщины, преимущественно матери. Матусенько ріднесенька, зозуленько милесенька. Кв. Драм. 218.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Зозуля — Зозу́ля прізвище Орфографічний словник української мови
- зозуля — [зоузул'а] -л'і, ор. -леийу Орфоепічний словник української мови
- зозуля — -і, ж. Корисний перелітний птах-самка зі світло- чи бурувато-сірим оперенням; поширений у Європі та Азії; кладе яйця в чужі гнізда; живиться комахами, зокрема волохатою гусінню. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зозуля — (-і) ж.; мол. Дівчина. Зозуля — дівчина чувака (Сленг-лікбез 5). БСРЖ, 300. Словник жарґонної лексики української мови
- зозуля — ЗОЗУ́ЛЯ (птах), ЗИГЗИ́ЦЯ нар.-поет., ЗОЗУЛИ́ЦЯ рідко. Там десь кує зозуля у гаю, і дзвінко так її кування лине (В. Сосюра); Вона стояла на валу, як Ярославна в Путивлі. Тільки не ламала рук. Не квилила зигзицею (Л. Дмитерко); Зозулиця кує у гаю (Я. Шпорта). Словник синонімів української мови
- зозуля — Зозу́ля, -лі, -лею, -ле! зозу́лі, -зу́ль Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- зозуля — ЗОЗУ́ЛЯ, і, ж. Корисний перелітний птах-самка з світло— чи бурувато-сірим оперенням; поширений у Європі і Азії; кладе яйця в чужі гнізда; живиться комахами, зокрема волохатою гусінню. Словник української мови в 11 томах