зозуля

Значення в інших словниках

1. Зозуля — Зозу́ля прізвище Орфографічний словник української мови
2. зозуля — [зоузул'а] -л'і, ор. -леийу Орфоепічний словник української мови
3. зозуля — -і, ж. Корисний перелітний птах-самка зі світло- чи бурувато-сірим оперенням; поширений у Європі та Азії; кладе яйця в чужі гнізда; живиться комахами, зокрема волохатою гусінню. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. зозуля — ЗОЗУ́ЛЯ (птах), ЗИГЗИ́ЦЯ нар.-поет., ЗОЗУЛИ́ЦЯ рідко. Там десь кує зозуля у гаю, і дзвінко так її кування лине (В. Сосюра); Вона стояла на валу, як Ярославна в Путивлі. Тільки не ламала рук. Не квилила зигзицею (Л. Дмитерко); Зозулиця кує у гаю (Я. Шпорта). Словник синонімів української мови
5. зозуля — Зозу́ля, -лі, -лею, -ле! зозу́лі, -зу́ль Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. зозуля — ЗОЗУ́ЛЯ, і, ж. Корисний перелітний птах-самка з світло— чи бурувато-сірим оперенням; поширений у Європі і Азії; кладе яйця в чужі гнізда; живиться комахами, зокрема волохатою гусінню. Словник української мови в 11 томах
7. зозуля — Зозуля, -лі ж. 1) Кукушка. Котл. Ен. VI. 40. Зозуля сива, сивесенька. Жує зозуля на високій березі. МВ. ІІ. 78. Знать, добре спить, що не чує, як кує зозуля. Шевч. 31. Ой став козак царь-зілля копати, стала над ним зозуля кувати. Мет. 104. Словник української мови Грінченка