1. Словник української мови в 11 томах

зозуля

ЗОЗУ́ЛЯ, і, ж. Корисний перелітний птах-самка з світло— чи бурувато-сірим оперенням; поширений у Європі і Азії; кладе яйця в чужі гнізда; живиться комахами, зокрема волохатою гусінню.

Зозуля знищує дуже багато комах, серед яких більшість шкідників лісу, і тому заслуговує на особливу охорону (Корисні птахи.., 1950, 52);

Чубата зозуля, як і звичайна, належить до птахів, що не мостять гнізд і самі не дбають про потомство, а підкидають свої яйця в гнізда інших птахів (Посібник з зоогеогр., 1956, 117);

Кує зозуля. Б’є молоточком у кришталевий великий дзвін — ку-ку! ку-ку! — і сіє тишу по травах (Коцюб., II, 1955, 225);

Десь на вершечку високої тополі, в кінці саду, лічила чиїсь літа сива зозуля (Десняк, Десну.., 1949, 207);

*У порівн. Якби крила — полинула б до його зозулею, кувала б, визивала б його (Барв., Опов.., 1902, 67);

— Була б, певно, за Василем і була б господинею. А то, бач: як зозуля та — без пристановища, без притулку (Мирний, III, 1954, 165).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Зозуля — Зозу́ля прізвище Орфографічний словник української мови
  2. зозуля — [зоузул'а] -л'і, ор. -леийу Орфоепічний словник української мови
  3. зозуля — -і, ж. Корисний перелітний птах-самка зі світло- чи бурувато-сірим оперенням; поширений у Європі та Азії; кладе яйця в чужі гнізда; живиться комахами, зокрема волохатою гусінню. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. зозуля — (-і) ж.; мол. Дівчина. Зозуля — дівчина чувака (Сленг-лікбез 5). БСРЖ, 300. Словник жарґонної лексики української мови
  5. зозуля — ЗОЗУ́ЛЯ (птах), ЗИГЗИ́ЦЯ нар.-поет., ЗОЗУЛИ́ЦЯ рідко. Там десь кує зозуля у гаю, і дзвінко так її кування лине (В. Сосюра); Вона стояла на валу, як Ярославна в Путивлі. Тільки не ламала рук. Не квилила зигзицею (Л. Дмитерко); Зозулиця кує у гаю (Я. Шпорта). Словник синонімів української мови
  6. зозуля — Зозу́ля, -лі, -лею, -ле! зозу́лі, -зу́ль Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. зозуля — Зозуля, -лі ж. 1) Кукушка. Котл. Ен. VI. 40. Зозуля сива, сивесенька. Жує зозуля на високій березі. МВ. ІІ. 78. Знать, добре спить, що не чує, як кує зозуля. Шевч. 31. Ой став козак царь-зілля копати, стала над ним зозуля кувати. Мет. 104. Словник української мови Грінченка