1. Словник української мови Грінченка

з'їздити

З'ї́здити, -джу, -диш

гл.

1) Изъѣздить. З'їздили ми Польщу і всю Україну. Шевч. 221.

2) Заѣздить, утомить ѣздой. З'їздив коника, з'їздив другого. Гол. І. 383.

3) Ударить. З'їздив добре по губах. Котл. Ен. V. 67.

---------------

З'їзди́ти, -джу́, -ди́ш

сов. в. з'їхати, з'їду, -деш, гл.

1) Съѣзжать, съѣхать, выѣзжать, выѣхать. Инколи трапиться гора, так з неї знов з'їдеш на рівне. Ком. І. 7.

2) Уѣзжать, уѣхать. Паки під той час з'їхали у гостину кудись на чужу сторону. МВ. (О. 1862. І. 97). З'їду я од вас, мамо. Мнж. 38.

3) з'їхати з глузду. Рехнуться. Скажений, ти з глузду з'їхав! Шевч. 300.

4) з'їхати ні на що. Разориться, обѣднѣть. Ном. № 1850.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. з'їздити — з'ї́здити дієслово доконаного виду поїхати і повернутися з'їзди́ти дієслово недоконаного виду з'їжджати Орфографічний словник української мови
  2. з'їздити — див. вдарити Словник синонімів Вусика
  3. з'їздити — З'ЇЖДЖАТИ (з гори) спускатися, (мимохіть) сповзати, скочуватися; (зі шляху) звертати; г. (з квартири) переноситися; дк. З'ЇЗДИТИ, (куди) побувати де. Словник синонімів Караванського
  4. з'їздити — I з'`їзд`итидив. з'їжджати. II з'`їздитиз'їжджу, з'їздиш, док. 1》 неперех.Поїхати куди-небудь і, побувши там, повернутися назад. 2》 перех. Здійснюючи поїздки, побувати у багатьох місцях. || Об'їздити яку-небудь територію, місцевість у всіх напрямках. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. з'їздити — УДА́РИТИ (ВДА́РИТИ) кого, по чому, в що, чим (завдати кому-небудь більшої чи меншої сили удару), БА́ХНУТИ розм., БАБА́ХНУТИ розм., БУ́ХНУТИ розм., БА́ЦНУТИ розм., БЕ́ХНУТИ розм., БЕБЕ́ХНУТИ розм., СТУ́КНУТИ розм., СТУСНУ́ТИ розм., СТУСОНУ́ТИ підсил. розм. Словник синонімів української мови