з'їздити
I з'`їзд`итидив. з'їжджати.
II з'`їздитиз'їжджу, з'їздиш, док.
1》 неперех.Поїхати куди-небудь і, побувши там, повернутися назад.
2》 перех. Здійснюючи поїздки, побувати у багатьох місцях.
|| Об'їздити яку-небудь територію, місцевість у всіх напрямках.
3》 перех., розм. Те саме, що заїздити I.
4》 неперех., по чому, вульг. Те саме, що ударити.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- з'їздити — з'ї́здити дієслово доконаного виду поїхати і повернутися з'їзди́ти дієслово недоконаного виду з'їжджати Орфографічний словник української мови
- з'їздити — див. вдарити Словник синонімів Вусика
- з'їздити — З'ЇЖДЖАТИ (з гори) спускатися, (мимохіть) сповзати, скочуватися; (зі шляху) звертати; г. (з квартири) переноситися; дк. З'ЇЗДИТИ, (куди) побувати де. Словник синонімів Караванського
- з'їздити — УДА́РИТИ (ВДА́РИТИ) кого, по чому, в що, чим (завдати кому-небудь більшої чи меншої сили удару), БА́ХНУТИ розм., БАБА́ХНУТИ розм., БУ́ХНУТИ розм., БА́ЦНУТИ розм., БЕ́ХНУТИ розм., БЕБЕ́ХНУТИ розм., СТУ́КНУТИ розм., СТУСНУ́ТИ розм., СТУСОНУ́ТИ підсил. розм. Словник синонімів української мови
- з'їздити — З'ї́здити, -джу, -диш гл. 1) Изъѣздить. З'їздили ми Польщу і всю Україну. Шевч. 221. 2) Заѣздить, утомить ѣздой. З'їздив коника, з'їздив другого. Гол. І. 383. 3) Ударить. З'їздив добре по губах. Котл. Ен. V. 67. Словник української мови Грінченка