каблучка
Каблучка, -ки
ж. ум. отъ каблука.
1) Кольцо вообще какое-бы то ни было — металлическое или изъ иного матеріала.
2) Кольцо, перстень. Подарував золоту каблучку. Грин. III. 69. Од'їзжаючи приказував Онилці, надіваючи на палець каблучку. Г. Барв. 204. Не гарбузом тут пахне, коли сама дала війтенкові каблучки. К. ЧР. 297, 298.
3) Сплетенное изъ дерева кольцо, которымъ прикрѣпляются ворота къ столбу въ глухомъ концѣ, а также то, которымъ запираются ворота на другомъ концѣ путемъ набрасыванія каблучки на столбъ и на ворота. Чуб. VII. 392. Коли ходиш у ворота, — накидай каблучку. Мил. 81.
4) Сплетенное изъ дерева или изъ сыромятной кожи, иногда желѣзное кольцо, которымъ ярмо прикрѣпляется къ дышлу. Чуб. VII. 405, 406. Мнж. 121. Чудч. Чп. 250.
5) Такое же кольцо, охватывающее средину війя въ томъ мѣстѣ, гдѣ війя раскалывается на двѣ части. Рудч. Чп. 250.
6) Въ повозкѣ: кольцо, связывающее підтоки съ підгерстю. Рудч. Чп. 249.
Значення в інших словниках
- каблучка — каблу́чка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- каблучка — Перстень; (шлюбна) обручка. Словник синонімів Караванського
- каблучка — -и, ж. 1》 Що-небудь зроблене, зв'язане у вигляді кільця, петлі. 2》 Те саме, що перстень. Великий тлумачний словник сучасної мови
- каблучка — Це перстень Словник чужослів Павло Штепа
- каблучка — КАБЛУ́ЧКА (кільце з коштовного металу — із золота, срібла тощо, яке надягають на палець руки як прикрасу або символ шлюбу), ОБІДЕ́ЦЬ діал.; ПЕ́РСТЕНЬ (з прикрасою — з каменем, печаткою тощо); ОБРУ́ЧКА (суцільне кільце — як символ шлюбу). Словник синонімів української мови
- каблучка — Каблу́чка, -чки, -чці; -лу́чки, -лу́чок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- каблучка — КАБЛУ́ЧКА, и, ж. 1. Що-небудь зроблене, зв’язане у вигляді кільця, петлі. Взявши Гнучкий одноліток лози, Каблучку заходивсь [Помпілій Нума] плести (Шевч., II, 1953, 335); Павло взявсь за залізну каблучку і постукав нею у хвіртку (Головко... Словник української мови в 11 томах