каблучка
КАБЛУ́ЧКА, и, ж.
1. Що-небудь зроблене, зв’язане у вигляді кільця, петлі.
Взявши Гнучкий одноліток лози, Каблучку заходивсь [Помпілій Нума] плести (Шевч., II, 1953, 335);
Павло взявсь за залізну каблучку і постукав нею у хвіртку (Головко, А. Гармаш, 1954, 81);
Два молоді сипайчі взяли величезну каблучку мотуза (Ле, Міжгір’я, 1953, 273);
*Образно. Налягли здобичники, тісною каблучкою здушили чумаків (Коцюб., І, 1955, 185).
2. Те саме, що пе́рстень.
Намиста блискучі, штучні каблучки на руки, дорогі сукна та шовкові тканини… Все те так і сяло та грало..! (Мирний, III, 1954, 257);
Хлопець під час заручин дарує дівчині каблучку на знак того, що вона заручена… (Коз., Сальвія, 1959, 165).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- каблучка — каблу́чка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- каблучка — Перстень; (шлюбна) обручка. Словник синонімів Караванського
- каблучка — -и, ж. 1》 Що-небудь зроблене, зв'язане у вигляді кільця, петлі. 2》 Те саме, що перстень. Великий тлумачний словник сучасної мови
- каблучка — Це перстень Словник чужослів Павло Штепа
- каблучка — КАБЛУ́ЧКА (кільце з коштовного металу — із золота, срібла тощо, яке надягають на палець руки як прикрасу або символ шлюбу), ОБІДЕ́ЦЬ діал.; ПЕ́РСТЕНЬ (з прикрасою — з каменем, печаткою тощо); ОБРУ́ЧКА (суцільне кільце — як символ шлюбу). Словник синонімів української мови
- каблучка — Каблу́чка, -чки, -чці; -лу́чки, -лу́чок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- каблучка — Каблучка, -ки ж. ум. отъ каблука. 1) Кольцо вообще какое-бы то ни было — металлическое или изъ иного матеріала. 2) Кольцо, перстень. Подарував золоту каблучку. Грин. III. 69. Од'їзжаючи приказував Онилці, надіваючи на палець каблучку. Г. Барв. 204. Словник української мови Грінченка