каблучка
КАБЛУ́ЧКА (кільце з коштовного металу — із золота, срібла тощо, яке надягають на палець руки як прикрасу або символ шлюбу), ОБІДЕ́ЦЬ діал.; ПЕ́РСТЕНЬ (з прикрасою — з каменем, печаткою тощо); ОБРУ́ЧКА (суцільне кільце — як символ шлюбу). — Візьми ти оцей перстень. Пропустять тебе з ним, куди схочеш. — Гарна каблучка, — каже Кирило Тур. — Ще й сагайдак із стрілою на печаті вирізано (П. Куліш); От мені, небозі, й сниться: Наче з правої рученьки, Наче з пальця мізинного Покотився золотий мій обідець, Загубився дорогий мій камінець (М. Костомаров); Каблучка-обручка, що стисла вам ручку, У серце мені уп'ялась (В. Еллан).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- каблучка — каблу́чка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- каблучка — Перстень; (шлюбна) обручка. Словник синонімів Караванського
- каблучка — -и, ж. 1》 Що-небудь зроблене, зв'язане у вигляді кільця, петлі. 2》 Те саме, що перстень. Великий тлумачний словник сучасної мови
- каблучка — Це перстень Словник чужослів Павло Штепа
- каблучка — Каблу́чка, -чки, -чці; -лу́чки, -лу́чок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- каблучка — КАБЛУ́ЧКА, и, ж. 1. Що-небудь зроблене, зв’язане у вигляді кільця, петлі. Взявши Гнучкий одноліток лози, Каблучку заходивсь [Помпілій Нума] плести (Шевч., II, 1953, 335); Павло взявсь за залізну каблучку і постукав нею у хвіртку (Головко... Словник української мови в 11 томах
- каблучка — Каблучка, -ки ж. ум. отъ каблука. 1) Кольцо вообще какое-бы то ни было — металлическое или изъ иного матеріала. 2) Кольцо, перстень. Подарував золоту каблучку. Грин. III. 69. Од'їзжаючи приказував Онилці, надіваючи на палець каблучку. Г. Барв. 204. Словник української мови Грінченка