канути
Канути, -ну, -неш
гл.
1) Капать, течь. Держить палаш в правій руці, а з палаша кровця кане. Гол. Ой зоре, зоре! — і сльози кануть, — чи ти зійшла вже на Україні? Шевч. 403.
2) Исчезать. Зірочка покотилась, далі друга, третя — і поховались у синьому небі, мов у море канули. Кв. І. 28. Бідна ж моя голівонько! всі надії мої канули. Г. Барв. 85.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- канути — ка́нути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- канути — див. зникати Словник синонімів Вусика
- канути — -ну, -неш, нар.-поет. 1》 док. Пірнути, зануритися куди-небудь, у що-небудь. 2》 перен. Зникнути. Канути в [Лету] забуття — забутися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- канути — ка́нути в Ле́ту. Зникнути безслідно. І знову ім’я талановитого публіциста Василя Чечв’янського .. кануло в Лету (З журналу). ка́нути у бе́звість (у небуття́, у ві́чність). Зникнути назавжди, безповоротно. Фразеологічний словник української мови
- канути — КРА́ПАТИ (падати, литися краплями), КРАПОТІ́ТИ підсил., КА́ПАТИ, КАПОТІ́ТИ підсил., КА́НУТИ розм.; СКРА́ПУВАТИ, СКА́ПУВАТИ (з чогось); НАКРАПА́ТИ (рідкими краплями). ЛЯ́ПАТИ, ЛЯПОТІ́ТИ підсил. (перев. видаючи певний звук); ЦЯ́ПАТИ діал., ЦЯПОТІ́ТИ підсил. Словник синонімів української мови
- канути — Ка́нути, -ну, -неш; кань, ка́ньте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- канути — КА́НУТИ, ну, неш, нар.-поет. 1. док. Пірнути, зануритися куди-небудь, у що-небудь. Втоплю свою недоленьку, Русалкою стану, Пошукаю в чорних хвилях, На дно моря кану (Шевч. Словник української мови в 11 томах