1. Словник української мови в 11 томах

канути

КА́НУТИ, ну, неш, нар.-поет.

1. док. Пірнути, зануритися куди-небудь, у що-небудь.

Втоплю свою недоленьку, Русалкою стану, Пошукаю в чорних хвилях, На дно моря кану (Шевч., І, 1951, 9);

І тільки часом камінь з круч зірветься, Впаде і кане в темних тихих водах (Л. Укр., І, 1951, 133);

// перен. Зникнути.

Він (Я. Галан] був світилом дня. А вам, світила ночі, Безслідно канути у непроглядну тьму! (Забашта, Калин. кетяг, 1956, 186).

◊ Ка́нути в дале́ке мину́ле — давно зникнути.

У далеке минуле канула відстала аграрна Росія (Ком. Укр., 5, 1967, 13);

Ка́нути в [Ле́ту] забуття́ — забутися.

А може, ..той пам’ятний вечір давно канув у забуття (Гур., Друзі.., 1959, 35);

Ка́нути у ві́чність див. ві́чність;

Як (мов і т. ін.) у во́ду ка́нути — зникнути без сліду.

— Я прямо аж боюся за нашу Оленку. Поїхала і мов у воду канула (Кучер, Трудна любов, 1960, 155).

2. недок. і док., без додатка, рідко. Падати краплями; текти, капати.

Ой зоре! зоре! — і сльози кануть. Чи ти зійшла вже і на Украйні? (Шевч., II, 1953, 20);

Ой цюкнув я раз — похилилася [билина], Цюкнув я у другий раз, аж кров канула (Чуб., V, 1874, 708).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. канути — ка́нути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. канути — див. зникати Словник синонімів Вусика
  3. канути — -ну, -неш, нар.-поет. 1》 док. Пірнути, зануритися куди-небудь, у що-небудь. 2》 перен. Зникнути. Канути в [Лету] забуття — забутися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. канути — ка́нути в Ле́ту. Зникнути безслідно. І знову ім’я талановитого публіциста Василя Чечв’янського .. кануло в Лету (З журналу). ка́нути у бе́звість (у небуття́, у ві́чність). Зникнути назавжди, безповоротно. Фразеологічний словник української мови
  5. канути — КРА́ПАТИ (падати, литися краплями), КРАПОТІ́ТИ підсил., КА́ПАТИ, КАПОТІ́ТИ підсил., КА́НУТИ розм.; СКРА́ПУВАТИ, СКА́ПУВАТИ (з чогось); НАКРАПА́ТИ (рідкими краплями). ЛЯ́ПАТИ, ЛЯПОТІ́ТИ підсил. (перев. видаючи певний звук); ЦЯ́ПАТИ діал., ЦЯПОТІ́ТИ підсил. Словник синонімів української мови
  6. канути — Ка́нути, -ну, -неш; кань, ка́ньте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. канути — Канути, -ну, -неш гл. 1) Капать, течь. Держить палаш в правій руці, а з палаша кровця кане. Гол. Ой зоре, зоре! — і сльози кануть, — чи ти зійшла вже на Україні? Шевч. 403. 2) Исчезать. Словник української мови Грінченка