1. Словник української мови Грінченка

капа

Капа, -пи

ж.

1) Покрывало, попона.

2) Копюшонъ.

3) Капоръ, шапка.

4) Въ ножной толчеѣ (въ маслобойнѣ) желѣзный листъ, которымъ покрыто дно выдолбленной для песта лунки, ступи. Шух. І. 161.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. капа — -и, ж., мат. Плоска крива лінія, що є геометричним місцем точок дотику прямих, проведених з початку координат до кола, центр якого переміщується вздовж осі абсцис. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. капа — КА́ПА¹, и, ж., діал. Ліжник. Вона спала в сукенцi, лиш ноги накрила кiнцем капи, якою була застелена канапа (Р. Андріяшик); Всередині [валізи] є капа-гобелен з вигаптуваним оленем біля годівниці – нею маестро накривається... Словник української мови у 20 томах