1. Словник української мови Грінченка

капарити

Капарити, -рю, -риш

гл.

1) Худо дѣлать, кропать, пачкать. Желех.

2) Жить въ нищетѣ. Свій вік капарить. Желех.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. капарити — капа́рити дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. капарити — див. бідувати; партачити Словник синонімів Вусика
  3. капарити — -рю, -риш, недок., діал. 1》 перех. і неперех., зневажл.Робити нашвидку, абияк; партачити. || Так-сяк готувати їсти. 2》 неперех. Те саме, що бідувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. капарити — капа́ри́ти 1. робити несумлінно, нестаранно, нашвидкуруч (ср) 2. створювати безлад (ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. капарити — БІДУВА́ТИ (жити в бідності, терпіти нестатки), ЗЛИДАРЮВА́ТИ підсил., ЗЛИДНЮВА́ТИ підсил. розм., БИ́ТИСЯ підсил. розм., СТАРЦЮВА́ТИ підсил. розм., НУЖДА́ТИСЯ підсил. рідше., НУЖДУВА́ТИ підсил. рідко. НУЖДУВА́ТИСЯ підсил. рідко. КАПА́РИТИ зах. Словник синонімів української мови
  6. капарити — Капа́рити, -па́рю, -па́риш; не капа́р, -па́рмо, -па́рте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. капарити — КАПА́РИТИ, рю, риш, недок., розм. 1. перех. і неперех., зневажл. Робити нашвидку, абияк; партачити. На своїх десятинках не працював [Кузьма], а капарив. Словник української мови в 11 томах