1. Словник синонімів української мови

капарити

БІДУВА́ТИ (жити в бідності, терпіти нестатки), ЗЛИДАРЮВА́ТИ підсил., ЗЛИДНЮВА́ТИ підсил. розм., БИ́ТИСЯ підсил. розм., СТАРЦЮВА́ТИ підсил. розм., НУЖДА́ТИСЯ підсил. рідше., НУЖДУВА́ТИ підсил. рідко. НУЖДУВА́ТИСЯ підсил. рідко. КАПА́РИТИ зах., КАПАРУВА́ТИ зах. Хазяїн, де жили вони, розписував на базарі: не живуть вони — бідують, у хаті — нужда та злидні невилазні (Панас Мирний); (Надія:) Сам ти злиднював, так хай хоч діти добра зазнають (З. Мороз); — Бач, доню, — було мати каже, — яка наша доля! Цілий вік б'ємось, працюємо, та не свої, чужі скрині сповнюємо (Ганна Барвінок); Пани перетворили Україну на місце гульбища. А бідні люди старцюють — і нема цьому кінця (П. Тичина); — Я не можу допустити, щоб моя дочка нуждалася... (Ф. Бурлака); Боже, як мучився вбогий народ, Як нуждував, щоб добути ту скибу! (Д. Павличко); Та й батько його (Івана) не розкошував, але гірко нуждувався у задушливій атмосфері (А. Крушельницький); Решта бойків, що розсіялися своїми бідними селами по горах, капарила свій темний вік.. так на галицькому, як і на угорському боці (М. Ірчан). — Пор. 1. животі́ти, 1. перебива́тися.

ПАРТА́ЧИТИ зневажл. (робити щонебудь невміло або неохайно); ПАРТО́ЛИТИ зневажл., КАПА́РИТИ зневажл. (робити що-небудь нашвидку, неохайно); ЛЯ́ПАТИ зневажл., БА́ЗГРАТИ зневажл., МА́ЗАТИ зневажл., МАЗЮ́КАТИ зневажл. (перев. писати, малювати). — Док.: напарта́чити, спарта́чити, напарто́лити, спарто́лити, накапа́рити, скапа́рити, зля́пати, наба́зграти, нама́зати, намазю́кати. Гнат же Кавунів тільки партачить, а не шиє (В. Кучер); Оце як сама не догляну, то напартолить (невістка) такого борщу, що й собаки не їдять (І. Нечуй-Левицький); Мати.. метнулась до кабиці, щоб скапарити сяку-таку вечерю (М. Стельмах); Милуючись, дивиться (дід) старими очима на свою роботу: — Таке-сяке зляпав, а все ж буде краще на йому (на ліжку), ніж долі (С. Васильченко); Віршомазів стільки наплодилось, що якби кожний ховав те на десять рік, що за годину набазгра, то б нігде було чоловікові й хати нанять за паперами! (П. Гулак-Артемовський); Хіба ж це стаття оте, що Лукіянович намазав? (Леся Українка); — Він теж трохи мазюкає?.. — Уявіть, малює він досить пристойно (М. Стельмах).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. капарити — капа́рити дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. капарити — див. бідувати; партачити Словник синонімів Вусика
  3. капарити — -рю, -риш, недок., діал. 1》 перех. і неперех., зневажл.Робити нашвидку, абияк; партачити. || Так-сяк готувати їсти. 2》 неперех. Те саме, що бідувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. капарити — капа́ри́ти 1. робити несумлінно, нестаранно, нашвидкуруч (ср) 2. створювати безлад (ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. капарити — Капа́рити, -па́рю, -па́риш; не капа́р, -па́рмо, -па́рте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. капарити — КАПА́РИТИ, рю, риш, недок., розм. 1. перех. і неперех., зневажл. Робити нашвидку, абияк; партачити. На своїх десятинках не працював [Кузьма], а капарив. Словник української мови в 11 томах
  7. капарити — Капарити, -рю, -риш гл. 1) Худо дѣлать, кропать, пачкать. Желех. 2) Жить въ нищетѣ. Свій вік капарить. Желех. Словник української мови Грінченка