капарити
КАПА́РИТИ, рю, риш, недок., розм.
1. перех. і неперех., зневажл. Робити нашвидку, абияк; партачити.
На своїх десятинках не працював [Кузьма], а капарив. Якось завжди спізнювався з оранкою і сівбою, сінокіс його перестоював, а пашня осипалась або починала зеленіти в снопах (Стельмах, II, 1962, 296).
2. неперех. Те саме, що бідува́ти.
Решта бойків, що розсіялися своїми бідними селами по горах, капарила свій темний вік.. так на галицькому, як і на угорському боці (Ірчан, II, 1958, 210);
Вже давно збирався [Гедаліїв воротар] в опришки, чекав тільки весни, а поки що мусив капарити в наймах (Гжицький, Опришки, 1962, 156).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- капарити — капа́рити дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- капарити — див. бідувати; партачити Словник синонімів Вусика
- капарити — -рю, -риш, недок., діал. 1》 перех. і неперех., зневажл.Робити нашвидку, абияк; партачити. || Так-сяк готувати їсти. 2》 неперех. Те саме, що бідувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- капарити — капа́ри́ти 1. робити несумлінно, нестаранно, нашвидкуруч (ср) 2. створювати безлад (ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- капарити — БІДУВА́ТИ (жити в бідності, терпіти нестатки), ЗЛИДАРЮВА́ТИ підсил., ЗЛИДНЮВА́ТИ підсил. розм., БИ́ТИСЯ підсил. розм., СТАРЦЮВА́ТИ підсил. розм., НУЖДА́ТИСЯ підсил. рідше., НУЖДУВА́ТИ підсил. рідко. НУЖДУВА́ТИСЯ підсил. рідко. КАПА́РИТИ зах. Словник синонімів української мови
- капарити — Капа́рити, -па́рю, -па́риш; не капа́р, -па́рмо, -па́рте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- капарити — Капарити, -рю, -риш гл. 1) Худо дѣлать, кропать, пачкать. Желех. 2) Жить въ нищетѣ. Свій вік капарить. Желех. Словник української мови Грінченка