1. Словник української мови Грінченка

карабеля

Карабе́ля, -лі

ж. Изогнутая сабля. Біля боку моталась карабеля, обсажена самоцвітами. МПр. 76.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. карабеля — Крива шабля [II] Словник з творів Івана Франка
  2. карабеля — карабе́ля іменник жіночого роду крива шабля арх. Орфографічний словник української мови
  3. карабеля — -і, ж., заст. Крива шабля. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. карабеля — КАРАБЕ́ЛЯ, і, ж., заст. Крива шабля. Біля боку моталася карабеля, обсаджена самоцвітами (Стор., І, 1957, 371); Шабля в повітрі зробила свистюче коло, викресала іскру, зустрівшись з карабелею Жолкєвського (Ле, Наливайко, 1957, 291). Словник української мови в 11 томах