1. Словник української мови в 11 томах

карабеля

КАРАБЕ́ЛЯ, і, ж., заст. Крива шабля.

Біля боку моталася карабеля, обсаджена самоцвітами (Стор., І, 1957, 371);

Шабля в повітрі зробила свистюче коло, викресала іскру, зустрівшись з карабелею Жолкєвського (Ле, Наливайко, 1957, 291).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. карабеля — Крива шабля [II] Словник з творів Івана Франка
  2. карабеля — карабе́ля іменник жіночого роду крива шабля арх. Орфографічний словник української мови
  3. карабеля — -і, ж., заст. Крива шабля. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. карабеля — Карабе́ля, -лі ж. Изогнутая сабля. Біля боку моталась карабеля, обсажена самоцвітами. МПр. 76. Словник української мови Грінченка