карточка

Ка́рточка, -ки

ж. ум. отъ карта.

1) Маленькая четырехугольная площадь, клѣтка.

2) Листокъ бумаги, бумажка. Така маленька карточка, що ніде й писати.

3) Письмецо. Приманив до себе голубка, аж під крильцем карточка. Він за карточку. Читає, аж дочка пише: так і так. ЗОЮР. II. 28. Та напишу карточку, та пошлю ік батечку. Грин. III. 81.

4) Билетикъ.

5) ми. Родъ узора въ вышивкахъ на рубахѣ. КС. 1893. V. 278.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

карточка — Листок паперу, книжки [V] Словник з творів Івана Франка
карточка — ка́рточка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
карточка — див. квиток; лице Словник синонімів Вусика
карточка — -и, ж. Те саме, що картка. Великий тлумачний словник сучасної мови
карточка — Картка, фото Словник чужослів Павло Штепа
карточка — КА́РТОЧКА, и, ж. Те саме, що ка́ртка. Од брата одібрав карточки, з його і з його жінки (Панас Мирний); На стіні висить вишитий рушник, радується, що обрамлює шлюбну карточку тата і мами (Б. Харчук); Були це часи голодовки. Хліб .. Словник української мови у 20 томах
карточка — колупну́ти в ка́рточку, вульг. Ударити по обличчю. — Ух, ти ж. Пусти, я його колупну в карточку (І. Микитенко). Фразеологічний словник української мови
карточка — ФОТОГРА́ФІЯ (фотографічний знімок), СВІТЛИ́НА, ФОТОЗНІ́МОК, ЗНІ́МОК, ФОТОКА́РТКА, ФОТОКА́РТОЧКА розм., КА́РТКА розм., КА́РТОЧКА розм., ФО́ТО розм., ВІДБИ́ТОК (виготовлений з негатива); ФОТОПОРТРЕ́Т, ПОЛИ́ЧЧЯ заст. (із зображенням обличчя людини). Словник синонімів української мови
карточка — КА́РТОЧКА, и, ж. Те саме, що ка́ртка. Він виїхав, зоставивши Начкові лиш коротку карточку, що від’їжджає на пару днів (Фр., VI, 1951, 296); Од брата одібрав карточки, з його і з його жінки (Мирний, V, 1955, 348); Були це часи голодовки. Хліб.. Словник української мови в 11 томах
карточка — рос. карточка вид облікового реєстру, що являє собою окремий аркуш (бланк). Eкономічна енциклопедія