кивання
Кива́ння, -ня
с. Киваніе. Кивання головою за кожним поклоном. Левиц. І. (Правда, 1868. 557).
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кивання — кива́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- кивання — -я, с. Дія за знач. кивати 1-3). Великий тлумачний словник сучасної мови
- кивання — КИВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. кива́ти 1–3. В будівництві повіяло трохи іншим духом, від совітників [радників] зажадали справжньої роботи, а не самого кивання головою (І. Словник української мови у 20 томах
- кивання — ки́вання футб. дриблінг (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- кивання — КИВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. кива́ти 1-3. В будівництві повіяло трохи іншим духом, від совітників [радників] зажадали справжньої роботи, а не самого кивання головою (Фр., VII, 1951, 308); Все гадав я: що то значить Те кивання таємниче? (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах