1. Словник української мови в 11 томах

кивання

КИВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. кива́ти 1-3.

В будівництві повіяло трохи іншим духом, від совітників [радників] зажадали справжньої роботи, а не самого кивання головою (Фр., VII, 1951, 308);

Все гадав я: що то значить Те кивання таємниче? (Л. Укр., IV, 1954, 175);

Прекрасно було навколо, але Йонька не бачив нічого, бо спав. Люлька погасла, ..шапка від безперестанного кивання головою зсунулася на землю (Тют., Вир, 1964, 435).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кивання — кива́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. кивання — -я, с. Дія за знач. кивати 1-3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кивання — КИВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. кива́ти 1–3. В будівництві повіяло трохи іншим духом, від совітників [радників] зажадали справжньої роботи, а не самого кивання головою (І. Словник української мови у 20 томах
  4. кивання — ки́вання футб. дриблінг (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. кивання — Кива́ння, -ня с. Киваніе. Кивання головою за кожним поклоном. Левиц. І. (Правда, 1868. 557). Словник української мови Грінченка