кивання

КИВА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. кива́ти 1–3.

В будівництві повіяло трохи іншим духом, від совітників [радників] зажадали справжньої роботи, а не самого кивання головою (І. Франко);

– Ну що ж, моя історія досить звичайна як на сьогоднішній час, – сказав Богдиль, скручуючи з махорки цигарку й відповідаючи киванням головою на численні відгуки, звернені до нього (Б. Антоненко-Давидович);

Цар стримано вклонився.. Доброчин і головні воєводи теж уклонились, відповідаючи на кивання царських бояр (І. Білик);

Прекрасно було навколо, але Йонька не бачив нічого, бо спав. Люлька погасла, .. шапка від безперестанного кивання головою зсунулася на землю (Григорій Тютюнник);

Часто досить було погляду, жесту, кивання пальцем, щоб передати щось важливе (П. Загребельний);

Штукарі в дії – це ті ж самі штукарі-гумористи, але вони часто супроводять свої жарти якою-небудь драматичністю: смішною жестикуляцією, химерними мигами, киванням, морганням, перекривлянням.. (І. Нечуй-Левицький).