ких

Значення в інших словниках

1. ких — ких вигук незмінювана словникова одиниця рідко Орфографічний словник української мови
2. ких — ких-ких, виг., рідко. 1》 Звуконаслідування, що означає сміх. 2》 розм. Уживається як присудок за знач. кихкати. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ких — КИХ, КИХ-КИ́Х, виг. 1. Звуконаслідування, що означає стримуваний сміх. Левонтій неспокійно засовався на стільці, потім закихкотів: – Ких, ких, ких, ких... (І. Білик). 2. розм. Уживається як присудок за знач. ки́хкати. Словник української мови у 20 томах
4. ких — КИХ, КИХ-КИ́Х, виг., рідко. 1. Звуконаслідування, що означає сміх. 2. розм. Уживається як присудок за знач. ки́хкати. Кузьма Трохимович, сеє чувши, та «ких, ких, ких, ких!», та аж за боки брався, регочучи (Кв.-Осн., II, 1956, 10). Словник української мови в 11 томах