1. Словник української мови Грінченка

кло

Кло, кла

с.

1) Ребро, грань, гребень предмета. Доґи (= клепки) клом — боками щільно приставали до себе. Шух. І. 249.

2) Клыкъ (свиной). Болѣе употр. во мн. ч. кла. Желех. Вх. Лем. 425.

3) Ростокъ. Цибуля пущат кла. Вх. Лем. 425.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кло — кла, с., зах. 1》 Ребро, грань предмета. 2》 Ікло кабана. 3》 Пагін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. кло — Кло, кла, клу = і́кло Правописний словник Голоскевича (1929 р.)