кло

кла, с., зах.

1》 Ребро, грань предмета.

2》 Ікло кабана.

3》 Пагін.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кло — Кло, кла, клу = і́кло Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  2. кло — Кло, кла с. 1) Ребро, грань, гребень предмета. Доґи (= клепки) клом — боками щільно приставали до себе. Шух. І. 249. 2) Клыкъ (свиной). Болѣе употр. во мн. ч. кла. Желех. Вх. Лем. 425. 3) Ростокъ. Цибуля пущат кла. Вх. Лем. 425. Словник української мови Грінченка