1. Словник української мови Грінченка

коверець

Кове́р, -вра

м.

1) Коверъ. Вас. 171. Од свата до свати доріжка услата шитими коврами. МУЕ. III. 102.

2) Одѣяло. Мил. 162. ум. кове́рець. На віз посадила та коверцем заслала. МУЕ. III. 159. Ночувало, моя матінко, під коверцем. Мил. 162.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коверець — кове́рець іменник чоловічого роду килим діал. Орфографічний словник української мови
  2. коверець — КОВЕ́РЕЦЬ, рця, ч., діал., заст. Зменш.-пестл. до кове́р. Ночувала, моя матінко, під коверцем (з народної пісні); На віз посадила та коверцем заслала (Сл. Словник української мови у 20 томах
  3. коверець — КОВЕ́РЕЦЬ, рця, ч., заст., діал. Зменш.-пестл. до кове́р. На Гуцульщині виготовляються такі домоткані килимарські вироби: «ліжники», «коверці», «верета» і «абесаги» (Нар. тв. та етн., 4, 1958, 64). Словник української мови в 11 томах