1. Словник української мови у 20 томах

коверець

КОВЕ́РЕЦЬ, рця, ч., діал., заст.

Зменш.-пестл. до кове́р.

Ночувала, моя матінко, під коверцем (з народної пісні);

На віз посадила та коверцем заслала (Сл. Б. Грінченка);

На простих санях підвищення, оббите темними коверцями, замаяне смерековими луками з хрестиками (Г. Хоткевич);

Доньки таки Бог не дав, а баба наткала та нашила стільки, що грядки під полотнами та коверцями вгиналися (В. Стефаник);

Княгиня сидить півлежма [напівлежачи] у кріслі в коверцях, високий копіт підков, що йшов з нею крізь биті шляхи, не вгаває (К. Гриневичева).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коверець — кове́рець іменник чоловічого роду килим діал. Орфографічний словник української мови
  2. коверець — КОВЕ́РЕЦЬ, рця, ч., заст., діал. Зменш.-пестл. до кове́р. На Гуцульщині виготовляються такі домоткані килимарські вироби: «ліжники», «коверці», «верета» і «абесаги» (Нар. тв. та етн., 4, 1958, 64). Словник української мови в 11 томах
  3. коверець — Кове́р, -вра м. 1) Коверъ. Вас. 171. Од свата до свати доріжка услата шитими коврами. МУЕ. III. 102. 2) Одѣяло. Мил. 162. ум. кове́рець. На віз посадила та коверцем заслала. МУЕ. III. 159. Ночувало, моя матінко, під коверцем. Мил. 162. Словник української мови Грінченка