колоддя
Колоддя́, -дя́
с. соб. отъ колода. Я закладав комори й хату з віковічного дубового колоддя на два людські віки. Левиц. І. 374.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- колоддя — Колоддя, коло́дка: — висячий замок [1] — замки висячі [X] Словник з творів Івана Франка
- колоддя — коло́ддя́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- колоддя — -оддя, с. 1》 Збірн. до колода I 1). 2》 іст. Збірн. до колода I 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
- колоддя — КОЛО́ДДЯ́, о́ддя́, с. 1. Збірн. до коло́да¹ 1. Рутульців плющили, як мух. Пускали колоддя, каміння, І враже так товкли насіння, Що у Рутульців хляв і дух (І. Словник української мови у 20 томах
- колоддя — КОЛО́ДДЯ́, о́ддя́, с. 1. Збірн. до коло́да¹1. Рутульців плющили, як мух. Пускали колоддя, каміння, І враже так товкли насіння, Що у Рутульців хляв і дух (Котл. Словник української мови в 11 томах